У 122 році н.е. майбутній Вісбаден вперше згадується під римською назвою "Aquae Mattiacorum", тобто "Води Маттіаків". Наприкінці 4 століття поселення називалося "Mattiacae Aquae". Сучасна назва вперше згадується вченим та істориком Айнхардом у його звіті від 830 р. У своєму латинському тексті він називає Вісбаден, який він відвідав у 828 та 829 рр., "місцем, яке в більш пізні часи називається Візібада". У приблизно сучасній копії тексту ця назва звучить як "Вісабада". Інші форми назви - "Вісібадун" (задокументована у 965 році), "Візебадон" (задокументована у 1022, 1043 роках) та "Вісібад" (задокументована у 1123 році).

Починаючи з 13-14 століть, поступово закріпилася сучасна назва. Після багатьох спроб інтерпретації, пояснення, засноване на латинській формі назви, вважається правдоподібним з часів досліджень німецького вченого Адольфа Баха. Бах і, слідом за ним, Отто Ренхофф припускають, що в латинському слові живе давньогерманський термін: "Mattiaker" походить від "matha", "Mahdland", "земля, на якій можна збирати врожай". Невідома германська топоніміка продовжувала існувати поряд з латинською і замінила її після того, як римляни пішли.

За часів франків "matha" було замінено давньоверхньонімецьким "wisa", "луг", або збірною формою "wisi", "лугова земля", які в основному мали те ж саме значення. Більш ранні інтерпретації тлумачили "wisa" як індоєвропейський термін, що означає "гаряча вода" або "соляна ванна", або вважали, що в цій назві можна розпізнати давньоверхньонімецьке "wisu" - "добрий", тобто "лікувальний".