Снелл, Йоганн Вільгельм

Юрист, політик

Народився: 08.04.1789 в Ідштайні

Помер: 08.05.1851 в Берні

Снелл вивчав право в Гіссені і в 1814 році брав участь у створенні Гофман-Снелл-Грюнер-Бунду, також відомого як Гофманський Бунд, таємної політичної організації, яка прагнула об'єднати Німеччину під керівництвом Пруссії. У 1814 році він вступив на державну службу в Нассау і працював спочатку судовим адвокатом, а потім суддею в суді у Вісбадені. Через заснування патріотичних "німецьких товариств" в Ідштайні та Вісбадені, восени 1815 року його перевели до кримінального суду в Ділленбурзі на посаду слідчого судді.

У 1818 році, коли він підготував два критичні меморандуми про доменну систему Нассау для міст Ділленбург, Герборн і Хайгер для остаточно скликаних станів, він був звільнений з посади за ініціативою президента округу Карла Фрідріха Еміля фон Ібелла. Це вдарило по ньому ще сильніше, оскільки він був небагатим і вже мав власну велику родину. Своє вимушене дозвілля він використовував для публікації трактатів з кримінального права, які принесли йому почесний ступінь доктора Гіссенського університету і зробили його відомим у світі юриспруденції.

У 1819 році йому запропонували професорську посаду в російському університеті в Дерпті, але після втручання Ібеля йому знову довелося відмовитися від неї, і він був висланий з Росії. Він повернувся до Німеччини з родиною, а в 1820 році втік до Швейцарії, щоб уникнути неминучого арешту. У 1821 році він прийняв призначення на посаду професора в Базелі, в 1833 році перейшов до щойно відкритого Цюріхського університету, а в 1834 році - до Бернського університету на посаду професора римського та кримінального права. Разом зі своїм братом Людвігом він боровся за створення швейцарської федеративної держави в радикальній "Швейцарській національній асоціації". У 1845 році був звільнений з посади професора і висланий з кантону Берн за те, що на народних зборах сприяв створенню "Фрайшаренцугу" 1845 року.

Потім він переїхав до кантону Базель-Ландшафт, де був членом кантональної ради у 1845-48 роках. Після того, як у 1846 році набула чинності нова бернська конституція, він зміг повернутися до Берна в 1849 році. Однак йому більше не запропонували професорську посаду, але він продовжував бути політично активним.