Кампе, Вальтер

Католицький священнослужитель, єпископ-помічник

Народився: 31.05.1909 у Вісбадені

Помер: 22.04.1998 в Лімбурзі

Після вивчення богослов'я у Франкфурті-на-Майні та Мюнхені, Кампе був висвячений на священика в Лімбурзі в 1934 році і відслужив свою першу месу 9 грудня 1934 року в парафіяльній церкві св. Боніфація у Вісбадені. Невдовзі його перевели до німецьких емігрантів у Бессарабії, де він взяв на себе душпастирську опіку над тамтешньою католицькою громадою. Під час війни працював у Сібіу та Одесі. 1945 року був депортований на примусові роботи в Україну, звідки зміг повернутися до Вісбадена лише 1947 року. Працював капеланом у франкфуртській парафії Святого Леонгарда до 1952 року, коли 20 липня 1952 року Папа Пій XII на прохання єпископа Вільгельма Кемпфа призначив його першим єпископом-помічником Лімбурзької єпархії. Під час Другого Ватиканського Собору Кампе очолював інформаційний центр для німецькомовних журналістів у Римі. У 1967 році він став єпископським вікарієм Синодальної області, духовним помічником Католицької Акції та Католицької Академії Рабануса Мауруса, яка була відкрита у Вісбадені в 1957 році. У 1973-79 роках Кампе також обіймав посаду декана собору. Під час його перебування на посаді був відреставрований Лімбурзький собор.

Як один з віце-президентів "Товариства церковної історії Середнього Рейну", він сприяв розвитку єпархіальної церковної історіографії. Кілька років був пріором Ордену Гробу Господнього, займався темою німецько-єврейських відносин і обіймав посаду президента німецької секції католицького руху за мир Pax Christi з 1981 року до свого виходу на пенсію єпископа-помічника 31 травня 1984 року. У 1982 році він був нагороджений Великим хрестом ордена "За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина". Його могила знаходиться на канонічному цвинтарі при Лімбурзькому соборі.