Баттерсак, Ганс

Адвокат, нотаріус

Народився: 11.08.1880 у Гамбурзі

Помер: 13 лютого 1945 р. у концтаборі Дахау

Баттерсак вивчав право в Тюбінгені, Берліні, Лейпцигу та Кілі, а ступінь доктора права здобув у Ростоку. Після роботи асесором у Гамбурзі, з 1909 року він практикував як адвокат у Вісбадені. У Першій світовій війні був нагороджений Залізним хрестом I і II ступеня. У 1918 році він потрапив у французький полон і повернувся додому лише у 1920 році.

Баттерсак був націонал-консерватором. Баттерсак вважався одним з перших адвокатів у Вісбадені, був залучений до протестантської церкви і був церковним старостою в парафії Бергкірхе.

Як лідер "Штальхельму", реакційної організації фронтовиків, він разом з товаришами брав участь у вісбаденському "Марші вшанування Гітлера" у 1933 році після так званого захоплення влади. Він накликав на себе ворожнечу націонал-соціалістів, коли відмовився передати Штальхельм СА. В результаті Баттерсака кілька разів заарештовували і чинили на нього тиск, а на початку листопада 1935 року організацію було розпущено. У 1938 році проти нього порушили кримінальну справу за образу мера Фелікса Пікарського. Він домігся виправдання, був знову спровокований на напад на нацистську владу, знову заарештований і утримувався під вартою протягом семи тижнів. Однак його знову виправдали.

Незважаючи на відкрите стеження гестапо, Баттерсак не піддався залякуванню і став на захист Сповідницької Церкви. Він був членом Ради Рейхсбратства при Сповідницькому Синоді. Він невтомно консультував і підтримував переслідуваних і пригноблених, в тому числі переслідуваних конфесійних пасторів і переслідуваних євреїв. 6 травня 1943 року його знову заарештували за те, що він надіслав листа вдові пастора єврейського походження, який потрапив до рук гестапо. Після трьох тижнів ув'язнення його перевели до концтабору Дахау, а потім перевели до табору-супутника в Аугсбурзі, де він мав виконувати примусові роботи на підприємстві "Мессершнітт".

Тяжко поранений під час бомбардування в лютому 1944 року, він захворів на хворобу сечового міхура в результаті поганої медичної допомоги, а також захворів на тиф і помер 13 лютого 1945 року, за два місяці до американського визволення.

Його ім'ям названо вулицю в Кларенталі.