У 1875 році на Альбрехтштрассе було відкрито в'язницю окружного суду на 100 ув'язнених чоловіків і жінок. Того ж року у внутрішньому дворі було збудовано робочий барак для ув'язнених-чоловіків. Сусідня будівля суду була завершена у 1897 році як новий окружний і повітовий суд. У підвалі будівлі також було сім тюремних камер.

Після приходу до влади у 1933 році націонал-соціалісти одразу ж розпочали так звану Gleichschaltung (синхронізацію). 31 березня 1933 року місцеве самоврядування було ліквідоване "Тимчасовим законом про об'єднання земель з Райхом". Націонал-соціалісти усунули незгодних службовців з державної служби.

Переслідування опонентів режиму було покладено на кримінальні відділи вищих земельних судів та спеціально створені спеціальні суди. "Народний суд", створений у 1934 році, був вищим політичним кримінальним судом, відповідальним за переслідування за "державну зраду" і "зраду держави", а також за "підрив військової влади". Вироки були остаточними. З 1936 року існував також Військовий трибунал Рейху - вищий військовий суд нацистської держави, який розглядав кримінальні справи не лише військового, а й політичного значення для держави. Всі ці суди винесли багато тисяч смертних вироків. Крім того, незліченну кількість людей було засуджено до часто тривалих термінів ув'язнення, після чого їх часто відправляли до одного з численних концентраційних таборів.

Під час нацистської епохи численні політичні, релігійні та расово переслідувані люди були ув'язнені в судовій в'язниці. Наприклад, єврейські чоловіки були ув'язнені тут після листопадових погромів 10 листопада 1938 року. Незабаром після цього в присутності численних глядачів їх завантажили на вантажівки для депортації до концентраційних таборів Бухенвальд і Дахау.

Щонайменше 90 чоловіків і жінок були ув'язнені тут за часів націонал-соціалізму лише за політичні злочини, в тому числі Ґеорґ Бух, пізніший бургомістр Вісбадена і президент парламенту землі Гессен між 1941 і 1942 роками. Він був інтернований тут протягом трьох чвертей року. Його соціал-демократична група опору, яка існувала з 1933 року, була викрита на початку 1941 року. Два з половиною роки ув'язнення, призначені йому кримінальним сенатом Вищого земельного суду в Касселі 13 березня 1942 року, він відбував у в'язницях Франкфурт-Праунґесгайм і Ханау. Потім його перевели до концентраційних таборів Гінзерт і Заксенгаузен. Він був звільнений лише навесні 1945 року.

Деякі з вісбаденських опонентів режиму, заарештовані в ході загальнонімецької кампанії "Гевіттер" після невдалої спроби повалення режиму 20 липня 1944 року, також тимчасово утримувалися в судовій в'язниці. Серед них був колишній робітничий секретар і член міської ради від Центристської партії Фердинанд Грюн, який у 1946 році був переобраний до міського парламенту від ХДС, а також до конституційних консультативних земельних зборів Великого Гессену і гессенського земельного парламенту.

У 1971 році колишню в'язницю було остаточно закрито. У 1996 році її знесли.