Зеель, Адольф

Живописець

народився: 01.03.1829 у Вісбадені

помер: 14.02.1907 в Ділленбурзі

Зеель був ровесником Людвіга Кнауса, який також народився у Вісбадені. У 1844 році Зеель вступив до Дюссельдорфської академії мистецтв і навчався в майстерні Вільгельма Зона (1830-1899). На ранньому етапі спеціалізувався на архітектурі та жанровому живописі.

Він залишив Дюссельдорф у 1850 році, щоб продовжити навчання в Парижі з 1851 року. З 1852 року неодноразово їздив на навчання до Італії. У 1870 та 1871 роках відвідав Іспанію, де особливо зацікавився мавританськими будівлями. З Альгамбри він привіз олійні картини, які й сьогодні зачаровують глядачів своїм точним, реалістичним живописом. Своїми мотивами він обрав геніальні перспективні види архітектури, які він оживляв за допомогою світла і тіні. Подорожі привели його до Португалії та північного узбережжя Африки. 1873 та 1874 року він подорожував на Схід. У Єгипті та Палестині він знову присвятив себе детальним архітектурним роботам олією, зі стафажем і без нього, а також малював аквареллю та гуашшю, зображуючи тонко виконані персонажі з арабського народного життя.

Сеель отримав багато нагород. Зокрема, він був почесним членом асоціації "Бельгійські акварелісти". У 1876 році за свої картини він був нагороджений Великою золотою медаллю Відня, а в 1878 році - Золотою медаллю Берліна. У Вісбадені після його смерті в 1907 році Нассауська спілка художників організувала художників організувала виставку олійних і акварельних робіт у ратуші.